Творчість
Майкл Джексон народився восьмою дитиною в чорношкірій родині[2][3][4] в Гері (Індіана).[2][3][4] Його батько, Джозеф Джексон (англ. Joseph Jackson), працював кранівником на заводі, а мати, Кетрін Джексон (англ. Katherine Jackson), — у великій компанії промислового устаткування «Сірс» (англ. Sears).[4] Правила поведінки в сім'ї були досить суворі й батько дозволяв собі бити дітей.[5]
У 1964 році у віці шести років Майкл увійшов як співак до складу поп-гурту The Jackson Five, створеного братами під керівництвом батька.[2][6][7] Їхній батько Джо був непоганим блюзовим гітаристом, і своєю музичною обдарованістю брати Джексон зобов'язані саме йому. Спочатку він грав на бонго і тамбурінах, але з часом зайняв у гурті положення лідера, і став провідним вокалістом.[2] Вже у віці 7 років Майкл був хореографом гурту.[4] Незважаючи на явний вплив Джеймса Брауна, Джексон навіть на ранньому етапі намагався йти своїм шляхом. Він відразу ж привернув до себе увагу властивою тільки йому вокальною стилістикою і самостійно винайденими танцювальними рухами, що стали невід'ємним елементом його виступів.
Наприкінці 1968 гурт підписав контракт із відомою звукозаписною компанією Motown Records і видав перші свої ранні хіти: «I Want You Back», «ABC» та «І'll Be There». The Jackson Five здобув популярність у 1969 році,[8] коли дебютний запис «Я хочу тебе повернути» (англ. I Want You Back) зайняв перше місце в американських хіт-парадах.[2][9] У 1976 році перейменований в The Jacksons.[10]
1970-ті[ред. • ред. код]
У 1970-ті роки гурт стає особливо популярним[2][3] і в 1976 році вже випускає антологію своїх творів.[11] В 1971 році Майкл випустив свій перший сольний альбом «Got to Ве There».[3][7][12] Балада зайняла верхній рядок у хіт-парадах не тільки в США, але й у Європі.
У 1978 році Джексон познайомився з продюсером Квінсі Джонсом (англ. Quincy Jones),[2] і незабаром під його керівництвом чорношкірий співак записав один з найвідоміших своїх соул-альбомів «Off the Wall» (1979),[2][4] у якому співак зарекомендував себе вже зрілим майстром. Цей альбом знову став чемпіоном американського хіт-параду, один з його синглів був визнаний гідним премії Греммі.
1980-ті[ред. • ред. код]
У 1982 році Майкл випустив альбом, створений на основі фантастичного фільму Стівена Спілберга «Іншопланетянин» (англ. Е.T. the Extra-terrestrial). І хоча альбом через юридичні порушення зняли з продажу, проте Джексон за цей фільм був визнаний гідним другої премії «Греммі».
Другий альбом у 1982 році називався «Thriller»[2] Альбом побив усі існуючі рекорди за кількістю проданих екземплярів і утримує цей титул й дотепер. Заробіток самого Майкла на альбомі склав $53 млн. доларів. В альбом увійшли хіти, кожний з яких підтримувався відеокліпом, що, безсумнівно, розширило межі жанру. Відеокліпи, у яких демонструвалася його неабияка майстерність не тільки як співака, але й танцівника, перебували у «гарячій» ротаціі на тільки-но створеному музичному телеканалі MTV, і відкрили шлях до успіху для багатьох чорношкірих виконавців.
Саме в цей період преса припинила асоціювати Джексона виключно з «чорною музикою».[13] Примітно в зв'язку з цим, що в записі альбому брали участь багато білих артистів, у тому числі колишній учасник групи The Beatles Пол Маккартні «Дівчина моя» (англ. The Girl Is Mine).[2] У січні 1984 року Джексон був висунутий відразу на 12 номінацій премії «Греммі», 11 з яких саме за альбом.[9] Він отримав 8 з 12 нагород, що стало рекордом.[11][14] Фактично з того часу Джексон отримав титул «короля поп-музики».[15] За іншими відомостями, він сам почав себе так іменувати з 1991 року[14].
Починаючи з 80-х років унаслідок особливостей своєї поведінки Джексон регулярно асоціювався в пресі з Пітером Пеном, героєм творів шотландського письменника Джеймса Баррі, хлопчиком, який не хотів дорослішати.[9] У середині 2000-х років і сам Джексон говорив, що в душі він Пітер Пен.[16] У 1983 Майкла Джексона спонсорує компанія Пепсі-кола. Окрім композиторського і виконавського таланту, з цього періоду критики почали відзначати і танцювальну майстерність Джексона.[6] У зв'язку з цим в зростанні його популярності підкреслювалася роль телебачення, що могло продемонструвати його сценічну поведінку.[17]
У січні 1984 року в результаті піротехнічної несправності під час одного з виступів Джексон отримав множинні опіки голови.[2] У тому ж році він зробив останній тур «Вікторі» (англ. Victory) з «П'ятіркою Джексонів», в записах яких він на той час вже відійшов на задній план.[17] Турне вилаяли за погану організацію — за свідченням окремих джерел, гастролі врятувала тільки участь Майкла[11]. Проте на концерти турне за участю популярного співака було продано рекордну кількість квитків за всю історію існування поп-музики.
У 1985 Майкл випускає свій «африканський» сингл «Ми — світ» (англ. We Are The World), що відразу ж стає міжнародним хітом. В середині 1980-х років Джексон став відомим через свою ексцентричність. За $47,5 млн доларів скуповує контрольний пакет акцій ATV Music company, яка володіла правами на записи Джона Леннона і Пола Маккартні[2], тим самим пориваючи дружні стосунки з останнім, який хотів сам заволодіти акціями компанії. Лише на початку 2009 року він вирішив повернути придбаний каталог Маккартні[18].
У 1987 році Джексон після трирічної перерви відновив концертну діяльність, цього разу організувавши особисте турне, а також випустив новий альбом «Bad».[7] Міжнародне турне у підтримку альмбому принесло $125 млн доларів чистого прибутку.
У той період в пресі часто писали про те, що в Джексона змінилася форма носа, а це, на їх думку, свідчило про перенесену ним пластичну операцію[19]. У 1987 році в Джексона помітно побіліла шкіра, що призвело до чуток про лікарське втручання[2]. Проте у автобіографії він спростував ці чутки, заявивши, що не робив багаточисельних пластичних операцій, які приписувала йому преса, а зміну своїй зовнішності пояснив переходом на вегетаріанську дієту[20]. Не зважаючи на це, преса продовжувала стверджувати зворотне: зокрема, в 1989 році повідомлялося, що через втручання пластичних хірургів його зовнішність, особливо форма носа, істотно постраждали[21]. Пізніше, в 1993 році, Джексон заявляв, що освітлення його шкіри пов'язане із спадковим захворюванням[22]. У 1998 році після зустрічі з артистом представники одного з американських таблоїдів заявили про відсутність слідів пластичної хірургії на його обличчі і публічно вибачились[23].
У 1988 році Джексон був найвисокооплачуванішим естрадним артистом[24]. Він купив ранчо в Каліфорнії, перейменував його в Neverland (назва чарівного світу з казок про Пітера Пена, в якому діти припиняють рости й старіти), влаштувавши там парк атракціонів і зоопарк[2].
1990-ті[ред. • ред. код]
Свій наступний альбом «Dangerous» Джексон випустив у 1991 році[4]. Це був перший з його популярних альбомів, в підготовці якого не брав участь Квінсі Джонс[7]. Цей альбом був найтривалішим за часом звучання — 76 хвилин. До того ж співак спробував змінити стиль — це був техно-поп, у якому всі мелодії були загострені.
У 1990-ті роки Джексон займався доброчинністю, зокрема допомагав дітям з різних країн[25]. Так, у 1992 році під час громадянської війнив Югославії він пожертвував великі суми грошей дітям Сараєво[4], а наприкінці 1990-х років надавав допомогу біженцям з Косово[26].
На початку 1990-х років почали з'являтися публікації, автори яких звинувачували Джексона в крадіжці текстів пісень[27], хоча сам співак заперечував свою причетність до плагіату[28].
В той же час зростаючий інтерес преси почало викликати особисте життя Джексона. У серпні 1993 року співак був звинувачений в сексуальних домаганнях до тринадцятирічного (згідно з деякими джерелами, одинадцятирічного[2]) хлопчика[3]. Джексон відкинув усі звинувачення, але вирішив питання поза судом, заплативши родині хлопчика більше $20 млн доларів[2]. Не зважаючи на свою репутацію Джексон продовжив виступи: зокрема, через місяць після скандалу він приїхав з концертом до Москви[29]. Проте, вже в листопаді 1993 року він раптово перервав концертний тур, після чого позбувся підтримки компанії Пепсі (англ. Pepsi Co.), що виступала основним спонсором впродовж попередніх дев'яти років[3]. В цей час писалося, що через нервові зриви Джексон набув залежності від болевгамовуючих ліків[3].
У травні 1994 року Майкл Джексон оженився на дочці Елвіса Преслі Лайзі Марії (англ. Lisa Marie Presley). Офіційна церемонія відбулася в Домініканській республіці[2]. Цей факт отримав широкого розголосу на сторінках преси. На шпальтах газет цей шлюб був висвітлений як спроба артиста поліпшити свій імідж після історії із звинуваченнями щодо сексуальних домагань[2]. Шлюб розпався вже в січні 1996 року[2].
Незважаючи на все, Майкл зумів підтвердити високу репутацію зірки, випустивши свій наступний подвійний альбом у 1995 році «HIStory»»(повна назва — англ. HIStory: Past, Present and Future — Book I), значна частка якого складалася з хітів минулих років[30]. Тираж 14 млн дисків. У записі альбому брала участь поп-зірка сестра Майкла Джанет Джексон (англ. Janet Jackson)[31]. Концертний тур «HIStory» став відомий масштабними шоу-виставами, в яких Джексон з'являвся у вигляді месії, і спорудженням десятиметрової статуї співака в місцях його концертів по Європі, Австралії і Південній Африці[30].
Через десять місяців після розлучення Джексон одружується вдруге — на 39-річній медсестрі Деббі Роу (англ. Debbie Rowe)[32]. У лютому 1997року у подружжя народився син Принц Майкл (англ. Prince Michael), а в квітні 1998 — донька Періс Майкл (англ. Paris Michael)[32]. Проте восени 1999 року їхній шлюб розпався[32].
У 1997 році вийшов альбом «Blood On The Dance Floor: HIStory In The Mix», що переважно складався з реміксів пісень з попереднього альбому, але позитивно оцінений критиками[30]. У 1999 році Джексон повідомляв, що записує альбом з групою своїх братів[23], а наступного року — що працює над новим сольним альбомом, який при цьому буде останнім[33].
У 1999 році в Мюнхені артист організував відомий концерт «Джексон і друзі», в якому окрім нього брали участь, зокрема, такі групи, як Статус кво (англ. Status Quo) та Скорпіонс (англ. Scorpion`s), доходи від шоу пішли до фонду ЮНЕСКО, організації Червоного Хреста і до Дитячого фонду Нельсона Мандели[34].
Джексон був володарем безлічі музичних винагород. На церемонії World Music Awards у 2000 році він був названий найпродаванішим поп-виконавцем тисячоліття[35]
2000-ні[ред. • ред. код]
Новий сольний альбом «Invincible», на запис якого Джексон витратив близько $30 млн доларів[36], вийшов наприкінці жовтня 2001 року і був неоднозначно оцінений критиками[37][38], проте він одразу посів перші місця у чартах більш ніж 20 країн.
Влітку 2002 року в Джексона народився ще один син Принц Майкл II (англ. Prince Michael II) — від невідомої сурогатної матері[39]. Третє дитя Джексона здобуло популярність через скандальну історію, що сталася в Берліні: співак, вирішив продемонструвати своє маля фанатам, присутнім під балконом його номера в готелі, він витягнув руку з немовлям над перилами, що було вкрай небезпечним. Це викликало обурення преси, а сам Джексон визнав тоді свою необачність[40].
Новий скандал за участю Джексона зачався в лютому 2003 року, коли був показаний документальний фільм Мартіна Башира (англ. Martin Bashir), знятий про нього. У фільмі Джексон, зокрема, розповідав про свою любов до дітей, про наміри всиновити по два немовля з кожного континенту. Він повідомляв, що чужі діти ночують у нього в садибі — мова йшла про дванадцятирічного хлопчика Гевіна Арвізо (англ. Gavin Arvizo), що хворів на рак[41][42]. У листопаді за заявою адвокатів хлопчика на ранчо Neverland було здійснено обшук (частина ранчо була зруйнована). Сам Джексон був заарештований за звинуваченням в розтлінні неповнолітніх, але незабаром був відпущений під заставу[2]. Співак при цьому відкидав усі звинувачення[43]. У листопаді 2003, Джексон випустив збірник найбільших хітів «Номер перший» (англ. Number Ones), який розійшовся тиражем 6 млн копій.
Восени 2004 Майкл Джексон випустив набір з 5 дисків «Michael Jackson: The Ultimate Collection' Box Set», який містить 57 треків і 13 раніше невипущених записів, які охоплюють період з 1969 по 2004 роки, а також невиданий раніше живий концерт 1992 року на DVD. Восени 2004 року на Джексона було заведено ще одну справу за заявою про сексуальне насильство, нібито скоєному 20 років раніше[44]. Суд, що продовжувався 5 місяців 2005 року, зняв з Джексона всі звинувачення[2]. Після суду артист вилетів до Бахрейна, де був прийнятий королівською родиною[45]. У жовтні 2005 року повідомлялося, що Джексон вирішив залишитися в Бахрейні[46]. У травні 2005 року під час суду над Джексоном були обнародовані свідоцтва, що артист знаходився на межі банкрутства[47]. У липні 2005 року фінансова компанія Prescient подала до суду на Джексона, зажадавши від нього виплати $48 млнів доларів за умовами договору, згідно з яким компанія повинна була рефінансувати борг Джексона Банкові Америки в $272,5 млн доларів[48]. Суперечка була врегульована позасудовим шляхом тільки в червні 2007 року, але до того часу до Джексона з вимогою стягнення боргів звернувся також численний штат його колишніх працівників[49].
Проте у червні наступного року представник Джексона оголосив, що співак знаходиться в Ірландії і збирається переїхати в Европу[50]. Наприкінці грудня 2006 року Джексон повернувся до США[51][52]. У 2006 році він отримав діамантову нагороду за продаж більше ніж 100 мільйонів дисків[14].
У листопаді 2007 року було оголошено про випуск ювілейного видання альбому «Thriller» — «Thriller 25»[53]. Видання старих записів, реміксів та деякиї нові пісні, вийшло в лютому 2008 року[54].
У листопаді 2008 року Джексон передав свій маєток Neverland з особистої власності у власність корпорації, в якій він був лише одним зі співвласників[55]. У тому ж місяці стало відомо, що син короля Бахрейна шейх Абдулла бін Хамад Аль-халіфа (англ. Abdulla bin Hamad Al Khalifa) подав до суду на Джексона у зв'язку з тим, що той не випустив альбоми і автобіографію, на створення яких шейх дав гроші в 2005 році[2]. Джексон заявив, що надані йому гроші були лише дарунками і ніяких остаточних домовленостей на той момент ще не було досягнуто[56], проте врешті-решт сам врегулював суперечку позасудовим шляхом[57].
21 листопада 2008 року газета написала, що Джексон перейшов в іслам та змінив своє ім'я на 'Mikaeel'
Комментарии
Отправить комментарий